Квартира в Москві за зміну збірної: як Росія переманювала українських футболістів

Після розпаду СРСР Росія шукала підсилення перед чемпіонатом світу 1994 року й зверталася до українських футболістів. За словами легенди київського «Динамо» Олега Кузнєцова, розмови про перехід почалися після виступів збірної СНД на Євро-1992 у Швеції.

«Після розпаду СРСР ми з Михайличенком їздили на Євро-1992 до Швеції у складі збірної СНД. Після турніру Колосков почав нас вмовляти перейти до збірної Росії, адже наближався чемпіонат світу 1994 року. Нам обіцяли неймовірні блага: хороші гроші та по квартирі в Москві для кожного», — розповів Кузнєцов.

За його словами, разом із Олексієм Михайличенком вони відмовилися одразу. Обоє на той момент мали по 29 років.

«Ми з Михайличенком одразу відмовилися й сказали: «Ми українці, кияни, і за жодних умов не будемо виступати за Росію». Це була перша й остання розмова на цю тему», — пригадав він.

Михайличенку, за його словами, пропонували не просто місце в складі, а роль першого капітана в історії збірної Росії. «Мені дзвонив з Москви Колосков і пропонував не просто перейти до збірної Росії, а стати її першим капітаном — обіцяли житло, гроші. Я засміявся. Він каже: «Олексію, я знав, що ти так відповіси, але спробувати треба було». Я сказав: «Добре, дякую, до побачення», — наводить слова Михайличенка «Футбол 24».

Інші гравці — Канчельскіс, Онопко та Юран — на пропозицію погодилися. Кузнєцов пояснює це віком: вони були молодші, тож це був їхній вибір.

Кузнєцов і Михайличенко були важливими гравцями збірної СРСР: 58 матчів і 1 гол та 36 матчів і 9 голів відповідно. За збірну України вони дебютували одночасно — 28 жовтня 1992 року в матчі проти Білорусі (1:1), але разом зіграли за неї лише п’ять поєдинків.

Пізніше колишній гравець збірної України, «Динамо» та лондонського «Арсенала» Олег Лужний назвав тих, хто погодився, зрадниками. «Це чиста зрада. Вони повинні були грати за свою країну. Зрозуміло, що їм у Росії запропонували кращі умови… І все ж, незважаючи на те, що вони грали в чемпіонаті Росії, вони не повинні були погоджуватися виступати за збірну Росії. Ніякі гроші не можуть зрівнятися з патріотизмом. Навіть спокуса виступу на ЧС-1994 не повинна була вплинути на рішення змінити громадянство. Я б точно ніколи не проміняв Батьківщину», — сказав він.

Для вболівальників ця історія — нагадування, що за гучними трансферами й обіцянками стоять конкретні рішення людей. А для тих, хто сьогодні обирає, за кого грати, варто зважати не лише на умови, а й на те, як цей вибір оцінять удома через роки.