Купуєте квартиру — доведеться пояснити, звідки гроші: як пройти фінмоніторинг

Ви кілька місяців шукали квартиру, узгодили ціну, прийшли до нотаріуса — і чуєте прохання надати папери, які підтвердять, звідки взялися гроші. Перша реакція багатьох — обурення. Але це стандартна процедура фінансового моніторингу, і до неї варто підготуватися заздалегідь.

Фінансовий моніторинг — державна система протидії відмиванню коштів та легалізації нелегальних доходів. Держава не може перевірити кожну угоду самостійно, тому частину контролю делегували бізнесу та фахівцям, які супроводжують фінансові операції. У законі їх називають суб'єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ).

Це давно не лише про банки. До СПФМ належать нотаріуси, рієлтори та агентства нерухомості, бухгалтери, аудитори й юридичні компанії у визначених законом випадках, торговці дорогоцінними металами та цінностями, а також окремі ФОП, які надають фінансові чи посередницькі послуги.

Коли сума угоди перевищує встановлений законом поріг, СПФМ зобов'язані ідентифікувати клієнта, перевірити паспортні дані та ІПН, з'ясувати джерело походження коштів, перевірити учасників угоди за санкційними списками та статусом PEP (політично значущих осіб). Також вони повідомляють Держфінмоніторинг про порогові або підозрілі операції. Якщо клієнт відмовляється відповідати чи надавати документи, нотаріус або банк не мають права провести угоду — за порушення вимог законодавства на СПФМ чекають значні штрафи.

У більшості повсякденних ситуацій фінмоніторинг непомітно для клієнта виконує банк, який далі звітує згідно з регуляцією. Окремої структури чи "чарівної кнопки" фінмоніторингу не існує — це комплексна державна система з різними учасниками ринку.

Для чесного покупця загрози немає. Головне — підготувати підтверджувальні папери заздалегідь, щоб процедура не затягнула угоду. Зазвичай підійдуть: довідка про доходи з місця роботи або декларація про доходи (для ФОП чи тих, хто декларував статки); договори купівлі-продажу іншої квартири, будинку чи авто, якщо нове житло купується за кошти від попереднього продажу; нотаріально оформлені договори дарування коштів або документи про вступ у спадщину; договори про отримання дивідендів, виплати від страхових компаній тощо. Запит документів — це не особиста підозра, а стандартна юридична формальність для кожного, хто проводить велику угоду.

Перевірка працює в обидва боки. Поки перевіряють покупця, йому так само важливо переконатися в надійності продавця, забудовника чи юридичної особи, якій перераховуються кошти. Базову інформацію про контрагента можна отримати самостійно через відкриті реєстри — зокрема сервісом Є-дані та його Telegram-ботом @e_dani_bot. За пару кліків можна дізнатися статус реєстрації компанії в ЄДР, прізвище керівника та засновників, перевірити бізнес чи фізичну особу за санкційними списками. Перевірка статусу PEP у сервісі поки що в розробці. Така первинна перевірка допомагає впевнитися у надійності другої сторони ще до підписання паперів.

Первинне джерело правил — профільний закон про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та офіційні роз'яснення Державної служби фінансового моніторингу України. Цей матеріал має роз'яснювальний характер і не є індивідуальною юридичною чи фінансовою консультацією.