Ель-Ніньйо та Ла-Нінья: як океан керує погодою планети

Коли метеорологи пояснюють, чому цьогорічна зима видалася аномально теплою або чому в одному куточку світу лютує посуха, а в іншому — повені, вони нерідко згадують два загадкові іспанські слова: Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Ці явища народжуються в Тихому океані, за тисячі кілометрів від Європи, проте їхній вплив відчувається чи не на всій планеті. Розберімося, що це таке і чому океан має таку владу над погодою.

Що відбувається в Тихому океані

У нормальному стані над екваторіальною частиною Тихого океану дмуть постійні вітри — пасати, що женуть теплу поверхневу воду на захід, у бік Азії та Австралії. Біля берегів Південної Америки на місце віднесеної води піднімається холодна течія з глибин. Так формується звичний розподіл: тепло на заході, прохолодніше на сході.

Час від часу ця рівновага порушується. Коли пасати слабшають, тепла вода перестає йти на захід і розтікається на схід, до Америки, — це і є Ель-Ніньйо. Коли ж вітри навпаки посилюються, а східна частина океану вихолоджується сильніше за звичайне, настає протилежна фаза — Ла-Нінья. Ці зміщення величезних мас теплої води змінюють, де саме над океаном формуються потужні дощові хмари, а це вже впливає на циркуляцію атмосфери далеко за межами Тихого океану. Відлуння таких процесів згодом проявляється й у наших прогнозах, які можна відстежувати на сайті погоди opogode.ua.

Ель-Ніньйо: тепла фаза

Ель-Ніньйо, що в перекладі означає «хлопчик» (натяк на немовля Ісуса, бо явище часто загострюється під Різдво), — це період аномального потепління східної частини екваторіального Тихого океану. Тепла вода нагріває повітря над собою, змінює шляхи, якими рухаються повітряні маси, і перерозподіляє опади в масштабах планети.

Наслідки бувають драматичними. У роки Ель-Ніньйо Південна Америка нерідко потерпає від зливових повеней, тоді як Австралія, Індонезія й південна Азія страждають від посух і пожеж. Змінюється активність тропічних циклонів: в одних басейнах їх стає більше, в інших менше. Загалом роки з сильним Ель-Ніньйо часто виявляються одними з найтепліших у глобальному вимірі, бо океан віддає атмосфері велику кількість накопиченого тепла.

Ла-Нінья: холодна фаза

Ла-Нінья («дівчинка») — дзеркальне явище. Східна частина Тихого океану охолоджується сильніше за норму, пасати посилюються, а тепла вода ще щільніше збирається на заході. Це теж перекроює звичну погодну карту, але вже в протилежний бік порівняно з Ель-Ніньйо.

Під час Ла-Нінья Австралія та південно-східна Азія зазвичай отримують більше дощів, іноді аж до руйнівних повеней, натомість південь Америки частіше висихає. Змінюється й характер зим у різних регіонах Північної півкулі. Хоча Ла-Нінья асоціюється з холоднішою фазою, вона не «скасовує» глобального потепління, а лише тимчасово трохи стримує зростання середньої температури, після чого воно надолужується.

Як це доходить до Європи й України

Може виникнути питання: до чого тут ми, якщо все діється в Тихому океані? Відповідь у тому, що атмосфера — єдина система. Зміни в тропічній циркуляції, спричинені Ель-Ніньйо чи Ла-Нінья, розходяться по планеті ланцюжком, впливаючи на струминні течії — потужні повітряні потоки у верхніх шарах атмосфери, що визначають рух циклонів і антициклонів.

Для Європи цей вплив непрямий і слабший, ніж для тропіків, тож передбачати його складніше. Проте фахівці простежують певні зв’язки: залежно від фази й сили явища зими на континенті можуть схилятися до м’якших і вологіших або, навпаки, холодніших. Це один із чинників, які враховують під час складання сезонних прогнозів, хоча він і не єдиний.

Як часто вони повторюються

Ель-Ніньйо та Ла-Нінья не мають чіткого розкладу, як пори року, проте й не виникають цілком випадково. У середньому цикл коливань повторюється приблизно кожні два-сім років, змінюючи одна одну з проміжками нейтральної фази, коли океан поводиться звично. Тривалість кожного епізоду теж різна: зазвичай він розгортається протягом кількох сезонів, набирає сили взимку Північної півкулі й поступово згасає навесні.

Сила явищ також коливається від слабкої до дуже потужної. Слабкі епізоди майже не позначаються на глобальній погоді, тоді як сильні здатні перекроїти кліматичну картину планети на цілий рік. Історія знає роки з особливо потужним Ель-Ніньйо, які супроводжувалися масштабними посухами, повенями й температурними рекордами в різних куточках світу, завдаючи серйозних збитків сільському господарству.

Прогнозувати ці явища вчені навчилися доволі непогано — щонайменше за кілька місяців наперед, спостерігаючи за температурою поверхні океану та станом атмосфери над ним. Такі прогнози мають велике практичне значення: вони дають урядам і фермерам вразливих регіонів час підготуватися до можливих посух чи повеней, запастися ресурсами й скоригувати плани сівби.

Чому за цими явищами варто стежити

Ель-Ніньйо та Ла-Нінья — приклад того, як тісно переплетені океан і атмосфера. Океан накопичує колосальну кількість тепла й повільно ним обмінюється з повітрям, фактично виконуючи роль планетарного регулятора клімату. Тому спостереження за температурою його поверхні дає вченим змогу завчасно прогнозувати аномальні сезони й попереджати про ризики посух чи повеней у вразливих регіонах.

Для звичайної людини заглиблюватися в деталі цих явищ не обов’язково, але корисно розуміти саму ідею: погода за вашим вікном — частина глобальної системи, у якій усе пов’язано. Тепла течія біля берегів Перу здатна відлунювати врожаями в Австралії й опадами в Африці. Це нагадування про те, наскільки цілісна й взаємозалежна кліматична машина нашої планети.